УВАГА! Попередні лекції можна завантажити тут: https://files.dp.ua/ZULzs2Y

 

 

15 квітня - Лекція

 

Тема 3. ПЕРЕБУДОВА ВІТЧИЗНЯНОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТИ НА МЕЖІ ХХ – ХХІ ст.

          

1. Особливості Болонської системи та її реалізація в українських університетах.

2. Модернізація теоретико-методологічних основ дослідження і викладання історичних курсів. Специфіка методики навчання історії у вищій школі.    

3. Організація навчального процесу та його форми.

4. Сучасні підручники, навчальні посібники, методичні розробки для університетів та їх характерні риси.

5. Історичні науково-освітні ресурси в мережі Інтернет.

 

Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання і виховання студентів. Педагогічна наука перебуває в постійному розвитку, змінюється й педагогічна практика. На кожному історичному етапі їй притаманні свої особливості. Значні зміни у розвитку вищої освіти відбулися в незалежній Україні. В процесі реформування української вищої школи дослідники виділяють кілька етапів:

І етап (1991-1995) – пошук нових моделей, створення закону України «Про освіту»;

ІІ етап (1996-2000) – формування національної доктрини освіти України, розробка стандартів освіти, в тому числі історичної;

ІІІ етап починається з 2000 р. і характеризується реалізацією нових моделей освіти, прийняттям Закону «Про вищу освіту». Третій етап пов’язаний з приєднанням України до Болонського процесу, переходом до рівневої освіти. Основою для вступників до вузів стає ЗНО.

Передісторія Болонського процесу сягає своїм корінням в 1997 р., коли Лісабонська конвенція розробила і прийняла основні положення про визнання кваліфікації для системи освіти європейських країн.

У наступному році в Парижі була підготовлена Сорбонська декларація, яку підписали Франція, Італія, Німеччина і Англія. Болонський процес розпочався у 1999 р., коли в Італії 29 міністрів освіти підписали „Болонську декларацію, що намітила шлях до єдиного освітнього простору Європи. С травня 2001 р. після підписання Празького комюніке до Болонського процесу підключилися вже 33 країни Європи. В 2003 р. В Берліні кількість держав-учасниць зросла до 40. З цього часу міністри освіти країн-учасниць раз у два роки зустрічаються у різних країнах для обговорення гострих питань у сфері освіти. Результатом їх діяльності стали: єдині рівні кваліфікації (бакалавр, магістр, доктор філософії), єдина кредитно-модульна система, зняття обмежень з мобільності студентів, визнання дипломів кожної країни в інших країнах. Болонська система впроваджена й в українських університетах, у тому числі в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова.

У Законі України «Про вищу освіту» вища освіта визначається як рівень, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу з засвоєння змісту навчання, заснованого на загальній середній освіті, який завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками атестації.

При цьому зміст вищої освіти трактується як обумовлена метою і потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадських якостей, які повинні бути сформовані в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Історична вища освіта є різновидом вищої освіти. Саме поняття «історична вища освіта» вживається в двох значеннях. У широкому сенсі це є синонім історичної та українознавчої підготовки як складової загальної гуманітарної підготовки, обов'язкової для всіх вищих навчальних закладів. У цьому сенсі передбачається розуміння сутності і процесу розвитку української і світової історії як творчості людей, розвиток соціальних, політичних систем і населення в цивілізаційному вимірі; вивчення історії розвитку українського народу, його культури, ментальних характеристик, усвідомлення місця українців серед інших народів і культур світу. У вузькому сенсі вища історична освіта – це підготовка фахівців-істориків у вищих навчальних закладах, заснована на використанні новітніх досягнень історичної науки; постійному підвищенні наукового і виховного рівня викладання; гуманістичної спрямованості історичної освіти, орієнтованості його на пріоритет загальнолюдських цінностей.

У своїй сукупності вища історична освіта покликана сприяти:

- розвитку національної свідомості та загальнолюдських ціннісних у майбутніх фахівців;

- вихованню патріотичних і морально-етичних переконань фахівця, причетності до тисячолітньої історії українського народу і культурно-цивілізаційних досягнень людства;

- прищеплення навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення глибокого осмислення історичного розвитку людства;

- навчання практичних навичок роботи з історичними джерелами і науковою літературою;

- виробленню умінь застосовувати отримані знання з історії у повсякденній діяльності для орієнтації в суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ і подій.

   Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» освітньо-кваліфікаційний рівень магістра присуджується особам, які на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра або спеціаліста, пройшли додатковий курс навчання, здали спеціальні іспити і захистили магістерську роботу. При вивченні додаткових курсів магістранти повинні отримати поглиблені спеціальні знання та уміння інноваційного характеру, а також певний досвід їхнього застосування та продукування нового знання для вирішення професійних завдань і обов'язків у певній сфері науки і освіти.

Виходячи з цього, підготовка магістрантів-істориків припускає, з одного боку, оволодіння знаннями новітніх досягнень історичної науки і здійснення наукової діяльності в цій галузі; з іншого – оволодіння специфічними знаннями для здійснення педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах, що відбувається завдяки вивченню спеціального курсу «Методика викладання історії та педагогіка у вищій школі».

За своїм змістом курс є логічним продовженням курсу «Педагогіка» та «Методика викладання історії в школі», що вивчається у рамках бакалаврату. Але, незважаючи на схожість назв навчальних курсів, їх структури і понятійного апарату, вони є принципово різними, що випливає з відмінності завдань курсів методичного навчання в загальноосвітній та вищій школі.

Відомий історик В. Ключевський так образно охарактеризував цю відмінність: «Учитель історії розповідає учням, що відбувалося; професор міркує зі студентами, що це минуле означає». Шкільна історія має справу вже з виваженим матеріалом, по якому в суспільстві досягнуто консенсусу і тільки в старших класах передбачає знайомство з різними поглядами вчених і політиків на історичні події, явища і процеси; оскільки основна маса учнів навчаючись в школі, озброюється знаннями, які стають основою їх історичної свідомості, більше до систематичного курсу історії не звертаючись, ці знання повинні бути міцними. Для цього в шкільному навчанні здійснюється вплив не тільки на пам'ять і інтелект учнів, а й їх емоційну сферу, щоб, з одного боку, надати додатковий поштовх для запам'ятовування фактів, а з іншого – викликати емоційне ставлення до досліджуваних подій.

Виходячи з цього, методика навчання історії в школі покликана озброїти вчителя вмінням викладати точно і послідовно історичні події, а також володіти мистецтвом узагальнень. «Для нього взагалі не є питанням, наскільки історія є наукою ..., – пише сучасний український історик Я. Грицак, – сумнівам і розгубленості не може бути місця на рівні викладання історії в школі». Шкільна історія повинна служити дидактичним цілям і голос вчителя повинен звучати впевнено; шкільна історія служить засобом привчання молодого покоління до історичної пам'яті народу; тому вона, з одного боку, більш консервативна, ніж наукова історія, і довше зберігає усталені погляди на ті чи інші події; з іншого боку – більш орієнтована на сьогодення, на пошук в минулому способів вирішення актуальних проблем, тому в ній яскравіші висвітлюються нові інтерпретації. Як наслідок, шкільна історія дуже часто поєднує в собі застарілі історичні концепції і нові оцінки окремих подій, явищ і процесів; оскільки шкільна історія безпосередньо пов'язана з історичною свідомістю, яка є складовою частиною політичної свідомості. Шкільна історична освіта більше, ніж історична наука і вища історична освіта, відчуває спроби впливу з боку різних політичних сил, які через зміни в програмах і підручниках намагаються інтерпретувати ті чи інші історичні події, подаючи у вигідному світлі певні партії та рухи, намагаючись тим самим підвищити рейтинги їх сучасним послідовникам.

Це відрізняє її від історії у вищій школі, де матеріал подається, враховуючи різні погляди на проблему і інтерпретації подій. Крім специфіки історичних знань, якими опановують студенти у ВНЗ, своєрідність методики навчання історії у вищій школі полягає в тому, що вона озброює молодих людей методами наукового пізнання (загальнонауковими, міждисциплінарними і специфічно історичними).

У вищій школі студенти на прикладах досліджень провідних істориків, знайомляться зі зразками застосування різних методів історичного пізнання на лекціях, семінарах і під час самостійної роботи, оволодівають навичками самостійного дослідження на практичних заняттях, при написанні рефератів, курсових і дипломних робіт, спеціальних практиках (археологічна, музейна, архівна, педагогічна).

Особливо важливе значення має оволодіння студентами власне історичними методами: хронологічним (вивчення подій в їх часовій послідовності), хронологічно-проблемним (виявлення ключових проблем в певні історичні проміжки часу), проблемно-хронологічним (дослідження проблеми від її витоків до рішення або сучасного стану), синхронним (вивчення історичних явищ, які паралельно існують в різних просторових межах в певний момент часу), діахронії (побудова в часі різних за своєю природою процесів), порівняльно-історичним (порівняння однотипних явищ в різні історичні проміжки часу), ретроспективним (вивчення історичного явища від його зрілих форм до витоків), актуалізаційним (прогнозування розвитку історичних подій за аналогією з ходом історичних подій в минулому тощо), в той час, як в середній школі вони знайомляться тільки з окремими прийомами, складовими згаданих вище методів.

 Проте у шкільні роки ця робота здійснюється в контексті розвитку історичного мислення і пов'язана з вирішенням пізнавальних завдань. Вона передбачає визначення причинно-наслідкових зв'язків; усвідомлення процесу історичного розвитку і його механізми; виявлення наступності між фактами; визначення тенденцій розвитку суспільного явища; виявлення ступеня прогресивності історичного явища, виявлення структури соціального об'єкту, визначення етапів і періодів розвитку явища, визначення типовості одиночного і масового явища тощо.

 У вищих навчальних закладах навчальний процес має свої форми організації. Очна (денна) форма навчання передбачає, як правило, навчання студента з відривом від виробництва і акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосереднього контакту викладачів зі студентами. Перевага такої форми навчання полягає в максимальному обсязі навчально-виховних прийомів взаємодії учасників освітнього процесу, можливості використовувати всі види педагогічного контролю, в широкій показності групових методів навчання, в можливості дати максимальний обсяг змістовного матеріалу.

Заочна форма навчання – протилежна очної форма. Обсяг спілкування студентів і викладачів різко знижений, його домінують самостійні форми роботи, присутній переважно рубіжний і випускний контроль, обсяг матеріалу неминуче скорочений.

Дистанційне навчання – це форма, за якою діалог викладача зі студентом здійснюється за допомогою дистанційних платформ, електронної пошти, соціальних мереж.

Екстернат – повністю самостійна підготовка з присутністю тільки випускного контролю. До організаційних форм навчання, які одночасно є способами безперервного управління пізнавальною діяльністю студентів, відносяться:

1. Лекція.

2. Семінарські і практичні заняття.

3. Самостійна робота студентів.

4. Основи педагогічного контролю у вищій школі.

5. Педагогічне тестування як засіб підвищення якості контролю та оцінки ефективності навчального процесу

Враховуючі вагому частину на сучасному етапі самостійної роботи студентів, з’явилися нові підручники з історичних дисциплін, а також з педагогіки і методики викладання історії у вищій школі. Вони представлені у навчальній програмі, яка надається студентам з курсу, що вивчається. Незважаючи на велику кількість підручників і навчально-методичних посібників з історичних дисциплін, виданих останнім часом, проблема специфіки методики навчання історії в вузах залишається недостатньо вивченою. Розробленими є загальнодидактичні основи вищої школи (О. Алексюк, С. Вітвицька, В. Калузький, М. Євтух, В. Нагаєв та ін.), методики навчання в загальноосвітній школі (К. Баханов, Е. Вяземський, Л. Пометун, М. Короткова, О. Степанищев, Г. Фрейман та ін.) і відмінності наукового та навчального історичного пізнання (І. Гирич, Я. Грицак, Л. Зашкільняк, Н. Яковенко та ін.). З розвитком сеті Інтернет у розпорядженні студентів знаходяться статті і монографії з історичних дисциплін, а також і з педагогіки і методики викладання історії у вищій школі. Студенту треба тільки правильно збалансувати свій час і скористуватися усіма можливостями для оволодіння знаннями.

Таким чином, у ході реформування вищої освіти Україна приєдналася до Болонського процесу, прийняла Закон «Про вищу освіту», розробила нові освітні рівні, підходи і нове наповнення дисциплін, в тому числі історичних, реалізуючі на практиці положення Закону. Основні відмінності методики навчання історії у вищій школі знаходяться в площині специфіки історичного пізнання, особливостей завдань, покладених на навчання історії у вищій школі та арсеналу методів і прийомів історичного пізнання, які використовують в процесі навчання. Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають в розробці конкретних аспектів методики навчання історії у вищій школі, у ефективній реалізації форм навчання.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Державна національна програма «Освіта». Україна XXI століття. - К.: Райдуга, 1994.
  1. 2.Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті / Міністерство освіти і науки України; Академія педагогічних наук України. – Київ, 2001.
  2. 5.Болонський процес в Україні // Проблеми освіти: Науковий збірник. – Київ, 2005. – Вип. 45-46. – Ч. 1-2.
  3. 6.Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / Ред. В. Г. Кремень. – Тернопіль, 2004.
  4. 1.Концепція гуманістичної освіти України. – К. : Генеза, 1997.
  5. 6.Реєнт О. Криза сучасної історичної науки: методичний і джерелознавчий аспект // Історія України. – 1999. – № 13.
  6. 7.Яковенко Н. Вступ до історії / Н. Яковенко. – К. : Критика, 2007. Ясперс К. Духовная ситуация времени // Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Политиздат, 1991. С. 288-419.
  7. 8. Stearns P.N., Seixas P., Wintburg S. Knowing, Neaching and Learning History. National and International Perspectives. – N.Y. – L., 2000.
  1. Закон України «Про вищу освіту». – К., 2014.
  2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні: історія, теорія: Підручник. — К.: Либідь, 1998.
  1. Грицак Я. Як викладати історію України після 1991 року / Я. Грицак // Українська історична дидактика. Міжнародний діалог (фахівці різних країн про сучасний український підручник з історії) : збірник наукових статей. – К. : Генеза, 2000.
  1. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації. – К.: Грамота, 2003.
  2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі. Навчальний посібник. – К., 2007.
  3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. – К., 2009.
  4. Педагогіка вищої школи / І.О. Бартенєва та інші. – К.: Знання, 2007.

 

15 квітня - Семінарське заняття (2 години)

 

Тема 3. Принципи, методи і засоби викладання історії у вищих навчальних закладах

 

  1. 1)Дидактичні принципи викладання історії у вищій школі.
  2. 2)Структура історичних знань студентів. Особистісно орієнтоване навчання історії у вищій школі.
  3. 3)Сутність і зміст методів навчання історії в університеті. Взаємозв'язок методів і рівнів засвоєння студентами змісту історичних курсів.
  4. 4)Класифікація традиційних методів навчання.
  5. 5)Сучасні методи оптимізації навчання історії у вищій школі. Інтерактивні методи навчання історії.
  6. 6)Дидактичні функції засобів навчання. Умови ефективного застосування засобів навчання у вищій школі.

Література

  1. 1.Бобров В. Я. Особливості розвитку вищої освіти в період глобалізації // Проблеми освіти: Науковий збірник. – Київ, 2008. – Вип. 54 (2).
  2. 2.Борисенко Л. Л. Технології оптимізації індивідуальних навчальних стилів студентів за умов інноваційної системи навчання у ВНЗ // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. – Київ, 2008. – Вип. 53.
  3. 3.Грицак Я. Як викладати історію України після 1991 року / Я. Грицак // Українська історична дидактика. Міжнародний діалог (фахівці різних країн про сучасний український підручник з історії) : збірник наукових статей. – К. : Генеза, 2000. – С. 66.
  4. 4.Згуровський М. З. Стан і завдання вищої освіти України в контексті Болонського процесу. – Київ, 2004.
  5. 5.Євтушевський В. А. Управління інноваційним розвитком у вищих навчальних закладах України // Проблеми освіти: Науковий збірник. – Київ, 2008. – Вип. 54.
  6. 6.Макаренко М. Б. Використання інноваційних технологій для підвищення мотивації навчальної діяльності студентів вищої школи // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. – Київ, 2008. – Вип. 53.
  7. 7.Онищенко І. Гуманітарна освіта в контексті Болонського процесу // Освіта. – 2004. – № 32.
  8. 8.Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – Київ, 2007.
  9. 9.Попков В. А., Коржуев А. В. Дидактика высшей школы. – М.: Академия, 2008.
  10. 10.Радченко М. І. Специфіка інтерактивного зворотного зв’язку в навчальному процесі // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. – Київ, 2008. – Вип. 53.
  11. 11.Туркот Т. Педагогіка вищої школи. – Київ, 2011.

Підготовлені завдання та питання щодо їхнього виконання потрібно надсилати на електронну скриньку Т. О. Ізбаш-Гоцкан: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

 

Завдання для студентів 1курсу на період карантину:

З історії стародавньої Греції

А) законспектувати розділи по культурі і походам Олександра Македонського; (Підручник Історія стародавньої Греції / під ред. В.І. Кузищина. - М., 2003 http://yanko.lib.ru/books/hist/hist_old_greec-kuz-a.htm http://yanko.lib.ru/books/hist/hist_old_greec-kuz-a.htm)

Б) підготуватися до практичних занять за темами:

Гомерівська Греція; Формування держави в Аттиці

 

З історії Стародавнього Риму

Законспектувати розділи по культурі і Пунічні війни

(підручник Історія стародавнього Риму / під ред. В.І. Кузищина. – М., 2002 http://yanko.lib.ru/books/hist/hist_anc_roma-kuz-2002-a.htm

 

 

Теми рефератів для студентів 2-го курсу

 

Алєщенко Ольга

Литі монети Ольвії

Браснуєв Дмитро

Монетна справа Ольвії класичного та елліністичного часу

Варнава Вікторія

Монетна справа Ольвії римської доби

Волянський Богдан

Монеті скіфських царів у Північному Причорномор’ї

Глуховецька Єва

Монетна справа Херсонеса Таврійського класичного та елліністичного часу

Данілін Кирило

Монетна справа Херсонеса Таврійського римської доби

Каранфілова Яна

Роль кізікінів в причорноморській торгівлі. Орловській скарб

Кітороаге Ілона

Техніка виготовлення античних монет

Козозоєв Олексій

Монеті Олександра Македонського та Лісімаха у Причорномор’ ї

Кондраков Станіслав

Монетна справа Тіри

Краснянський Владислав

Монетні випуски симахій (Сімахія боспорських міст)

Наумчук Павло

Монетна справа Боспорського царства класичного та елліністичного часу

Осняков Михайло

Монетна справа Боспорського царства римської доби

Садова Іванна

Варварські наслідування монетам Олександра та Лісімаха

Султанов Роман

Літи монети римської республіки

Ткаченко Кирило

Срібні республіканські монеті Риму

Тропанець Олексій

Монеті римських імператорів у Північному Причорномор’ї

Хотін Степан

Ідеологічний аспект імператорського карбування

Шершун Олесь

Провінціальні римські випуски

 

 

 

Література до рефератів:

 

1.Абрамзон М.Г. , Фролова Н.А., Горлов Ю.С. Таманский клад серебряных монет VI- IV в. до н.э. // ВДИ, 1999, № 3, С. 39- 51.

2.Абрамзон М.Г. , Фролова Н.А., Горлов Ю.С. Клад бронзовых боспорских монет конца I в. до н.э. - II в.н.э. //(Анапа,1978)// РА 2000, №3

3.Блаватский В.Д. О пантикапейской весовой системе// СА, 1955, № 23, С. 201-205

4.Брабич В.М. Особенности кризиса денежного обращения на Боспоре в III в. до н.э.// КСИИМК, Вып. 66,1956, С.65- 68.

5.Брабич В.М. Об охранительном назначении грифонов на монетах Пантикапея IV в. до н.э.// КСИА, АН УССР, 9. 1959. С.90–92.

6.Брабич В.М. Об изображении на монетах Пантикапея львиной головы и осетра.//Сообщения Государственного Эрмитажа, 1964, №25, С. 50-52

7.Брабич В.М. Египетские мотивы в монетной чеканке Боспорского царства конца I в. до н.э. ― начала I в. н.э.// НЭ. Т. II. М., 1960, С. 41-45

8.Булатович С.А. Клад кизикинов из Орловки // ВДИ. 1970. 2.

9.Бутягин А.М., Терещенко А.Е. Золотой статер из Мирмекия// СГЭ. Вып. LXI. 2004. С. 60-62.

10.Виноградов Ю.Г. Боспорские монеты с надписью АПОЛ // Тезисы конференции, посвященные памяти В.Ф. Гайдукевича. – Л. 1984.

11.Виноградов Ю.Г. , Карышковский П.О. Ольвийский декрет Каноба о деньгах и стоимости драгоценных металлов на Понте в IV в. до н.э.// ВДИ, 1976 №4

12.Гаврилов А.В. Статер лисимаховского типа из укрепления Биюк Янышар близ Феодосии. С. 22- 24.

13.Грач Н.Л. К находке синдской монеты в Мирмекии//ВДИ, № 3. 1972. С. 133-142

14.Голенко К.В. Датировка медных монет Пантикапея конца III—II вв. до н.э. КСИИМК, Вып. 58,1955, С. 131- 138.

15.Голенко К.В. Из истории монетного дела на Боспоре I в. до н. э. //НЭ, 1960, т II, С. 28- 40.

16.Голенко К.В. Херсонесская монета с боспорской надчеканкой. //КСИИМК, 1956, вып. 63, С. 156- 157.

17.Голенко К.В. К некоторым вопросам хронологии монет позднего Боспора. //ВВ, 1963, т.XXV, С. 176- 183.

18.Демьянчук С.Г. Возрастание культа Аполлона в государствах Северного Понта в III в. до н.э. (по материалам нумизматики) // МОБЧМ. Материалы IX международной научной конференции. Ростов-на-Дону. 2001.

19.Дюков Ю.Л. О монетах с изображением львиной головы и надписью ΑΠΟΛ.//ВДИ. 1975, № 4.

20.Дюков Ю.Л. О монетной чеканке Феодосии и Фанагории. Тр. ГЭ, Нумизматика, № 4, 1971, С. 11-13.

21.Дюков Ю.Л. О монетной чеканке Боспора при Митридате Евпаторе//Прошлое нашей Родины в памятниках нумизматики, Л, 1977. С.156-160.

22.Дюков Ю.Л. О монетной чеканке Боспорского царства в V- IV в. до н.э.//Труды ГЭ, Нумизматика, 1971, № 4, С. 5- 9.

23.Зварич В., Шуст Р. Нумізматика. Довідник. – Львів, 1998.

24.Зограф А.Н. Античные монеты // МИА. – 1951. – Вып. 16.

25.Золотарев М.И. Два типа редких монет Феодосии IV в. до н. э. ВДИ, 1984, №4, С. 89- 92.

26.Казаманова Л.Н. Нумизматика античного Причерноморья. – М., 1969.

27.Карышковский П.О. Из истории денежного обращения в Северном Причерноморье в III в. до н.э. ЗОАО, 1960, т.1, С.112-123.

28.Карышковский П.О. Боспор и Рим в I в. н. э. по нумизматическим данным .// ВДИ, 1953, № 3, С. 179- 190.

29.Карышковский П.О. Из истории денежного обращения в Северном Причерноморье в III в. до н. э. ЗОАО, 1960, т.I (34), С. 112- 123.

30.Карышковский П.О. Стоимость монетных металлов в Ольвии и на Боспоре//ВДИ, 1958, № 3, С. 121- 136.

31.Молчанов А.А. Искусство портрета на античном Боспоре (по нумизматическим материалам). Вестник МГУ, 1971, № 4, С. 98- 104.

32.Мельников О.Н. Фанагория и Гермонасса – синойкизм по данным нумизматики и истории Боспора Киммерийского // Древнее Причерноморье. Памяти П.О. Карышковского. – Одесса. 2008. Выпуск VIII. С. 234-241.

33.Мельников О.Н. Монеты Античной Феодосии// МАИЭТ, т. VII, С. 208-218

34.Сапрыкин С.Ю. Уникальный статер боспорской царицы Динами. //СА, 1990, №3, С.204- 214.

35.Суханов В.И. К вопросу о чекане варварских подражаний в период денежного кризиса на Боспоре в 3 веке до н.э.

36.Суриков И.Е. "Древнегреческие монеты с легендой ΣΑΜΜΑ" //Проблемы истории, филологии, культуры. 2004. № 14. С. 316-326.

37.Терещенко.А.Е. Полисная чеканка Боспора Киммерийского в конце VI – начале IV вв. до н.э//

38.Терещенко А.Е. Весовая монетная система Пантикапея//Труды ГЭ XLVIII. СПб. 2009 С. 48-57

39.Терещенко А.Е. Аполлон и Дионис на монетах Пантикапея.

40.Терещенко А.Е. Ещё раз к вопросу о возникновении пантикапейской чеканки//Боспорские исследования. Вып. XXVI. Симферополь-Керчь 2012

41.Тохтасьев С.Р. Еще раз о синдских монетах и синдском царстве // БФ: колонизация региона, формирование полисов, образование государства. Материалы международной научной конференции. Часть 1. - СПб. 2001.

42.Фролова Н.А. Монеты Феодосии (конец V—III в. до н.э.). 8 Всероссийская нумизматическая конференция, М., 2000, С. 12- 14.

43.Фролова Н.А. О денежном обращении Боспора в III в. до н. э. СА, 1970, № 1, С.33- 40.

44.Фролова Н.А. Боспор и Рим в конце I начале II по нумизматическим данным//ВДИ, 1968, № 2, С. 133- 143.

45.Фролова Н.А. Вторжения варварских племён в города Северного Причерноморья по нумизматическим данным. СА, 1989, №4, С. 196- 206.

46.Фролова Н.А. Монетное дело Боспора VI в. до н.э.- середины IV в. н.э. в свете новых исследований. С. 187- 247.

47.Фролова Н.А. Монеты Нимфея ( Некоторые проблемы исследования чеканки Нимфея). Древности Боспора, 2000, № 3, С. 340- 354.

 

Питання для підсумкового контролю

ІСТОРІЯ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

В НОВИЙ ЧАС

3 курс, денна форма навчання

к.і.н., доцент Шкляєв І.М.

 

 

  1. Герцогство Варшавське. Переділ польських земель на Віденському конгресі.
  2. Російська Польща в 1815-1830 рр. Суспільно-економічний розвиток. Конституція 1815 р.
  3. Повстання 1830-1831 рр. в Царстві Польському. Причини, характер та рушійні сили. Ідеологи національно-визвольного руху
  4. Повстання 1863 – 1864 рр. в Царстві Польському. Причини, характер, рушійні сили, наслідки. Польська еміграція у другій половині 60-х – поч. 70-х рр. В.Врублевський.
  5. Економічний розвиток та соціально-політичні зміни в Польщі у 1865 – 1914 рр.
  6. Соціально-економічний розвиток болгарських земель (кінець ХVІІІ – друга третина ХІХ ст.).
  7. Чехія в період розкладу феодалізму та встановлення капіталізму.

Реформи Йосифа ІІ.

  1. Чеське національне відродження. Революційний та національний рух у Чехії у 1848-1849 рр.
  2. Слов’янський з’їзд. Празьке повстання.
  3. Соціально-економічний розвиток й політичне положення Сербії. Перше сербське повстання 1804 – 1813 рр. Карагеоргій.
  4. Сербсько-російські відносини. Бухарестський мирний договір та його значення.
  5. Друге сербське повстання 1815 р. Мілош Обренович. Михаїл Обренович.
  6. Суспільний рух та політична боротьба у кінці 60-х – на початку 70-х рр. ХІХ ст. Омладіна. Конституція 1869 р.
  7. Сербсько-турецькі війни 1876-1878 рр. та визнання незалежності Сербії.
  8. Соціально-економічний та політичний розвиток Сербії у кінці ХІХ – поч. ХХ ст.       Державний переворот 1903 р. та його наслідки.
  9. Боснійська криза. Участь Сербії у Балканському союзі та Балканських війнах 1912-1913 рр.
  10. Соціально-економічний розвиток Болгарії в І половині ХІХ ст.
  11. Національно-визвольна боротьба болгарського народу в І половині-середині ХІХ ст. Г.Раковський.
  12. Болгарський революційний центральний комітет. В.Левський, Л.Каравелов. Х.Ботєв. Квітневе повстання 1876 р.
  13. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. та визволення Болгарії. Сан-Стефанський договір та Берлінський трактат.
  14. Соціально-економічний розвиток чеських земель у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
  15. Національна програма чеської буржуазії. Старочехи та младочехи.
  16. Робітничий рух у чеських землях у кінці 60-х – на початку 70-х рр. ХІХ ст. Створення соціал-демократичної партії.
  17. Чеські землі на початку ХХ ст. Соціально-економічні відносини. Нові політичні партії.
  18. Сербія напередодні І світовой війни.
  19. Початок робітничого руху. Перші польські соціалісти. Партія «Пролетаріат».
  20. Створення польської соціал-демократичної партії. Р.Люксембург. Створення Партії польських соціалістів (ППС).
  21. Боротьба польського народу проти германізації. Польща напередодні першої світової війни.
  22. Політична боротьба у 1879 – 1885 рр. Тирнівська конституція.
  23. Східна Румелія у 1878-1885 рр. Сербо-болгарська війна 1885 р.
  24. Політичний розвиток Болгарії у кінці ХІХ – початку ХХ ст. Проголошення повної незалежності.

 

  1. Соціально-економічний розвиток Російської імперії у першій половині ХІХ ст.
  2. Внутрішня політика російського уряду в І чверті ХІХ ст. Олександр І. М.М. Сперанський.
  3. Внутрішня політика російського уряду в ІІ чверті ХІХ ст. Постать імператора Миколи І в оцінці вітчизняних і зарубіжних істориків.
  4. Європейський напрямок зовнішньої політики Росії у І чверті ХІХ ст.
  5. Східний напрямок у зовнішній політиці Росії у І чверті ХІХ ст.
  6. Східне питання у зовнішній політиці Росії ІІ чверті ХІХ ст.
  7. Російський царизм і європейський визвольний рух у І половині ХІХ ст.
  8. Російська імперія напередодні та у роки Кримської (Східної) війни.
  9. Рух декабристів. Конституція М. Муравйова. “Руська правда” П. Пестеля.
  10. Повстання 14 грудня 1825 р. Повстання Чернігівського полку. Причини поразки та історичне значення руху декабристів.
  11. Політичній та суспільний рух в Росії в ІІ чверті ХІХ ст. Розвиток офіційної ідеології. Ідеологія західників та слов'янофілів.
  12. Становлення радикального напрямку суспільної думки Російської імперії у ІІ чвертіХІХ ст. В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, М.Г. Чернишевський, Т.Г. Шевченко.
  13. Російський утопічний соціалізм. Ідеологія «селянського соціалізма» О.І. Герцена.       Гуртки петрашевців: заснування, ідеологія і діяльність.
  14. Скасування кріпосного права. Основні положення, зміст, характер реформи 1861 р.
  1. 46.Буржуазні реформи 1863-1874 рр.
  2. 47.Особливості соціально-економічного розвитку Росії у пореформений час (1861-середина 90-х рр. ХІХ ст.).
  3. 52.Соціально-економічний та політичний розвиток Росії на початку ХХ ст. Перші політичні партій в Росії.
  4. 53.Перша російська революція 1905-1907 рр.
  5. 54.І-ІІ Державні Думи: політичний склад, еволюція, діяльність.
  6. 55.П.А. Столипін та його реформи.
  7. 56.Третьочервнева монархія та її суть. Особливості внутрішньої політики у міжреволюційний період. Склад та діяльність ІІІ-ІV Державних Дум.
  8. 57.Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. Повалення самодержавства.
  9. 58.Зміни міжнародного становища Росії після Кримської війни та боротьба російської дипломатії за перегляд Паризького трактату.
  10. 59.Росія та близькосхідна криза середини 70-х років ХІХ ст. Російсько-турецька війна (1877-78)
  11. 60.Міжнародне становище і основні напрямки зовнішньої політики Росії 80-х - на початку 90-х рр. ХІХ ст. Формування військово-подлітичнихблоків.
  12. 61.Далекосхідна політика Росії, її взаємовідносини з Китаєм та Японією. Російсько-японська війна.
  13. 62.Росія та Балканські кризи. І світова война.

48.  Урядова реакція 80-90-х рр. ХІХ ст. Правління Олександра ІІІ. Контрреформи.

  1. Революційне народництво 60-70-х років ХІХ ст.: соціальне коріння, ідеологічна доктрина, основні напрямки, видатні діячи. ”Народна воля”, ”Чорний переділ”.
  2. Перші робітничі політичні організації в Росії «Південно-російський союз робітників» (1875), «Північний союз руських робітників» (1878-1880).
  3. Розповсюдження марксизму в Росії в 80-90-ті роки ХІХ ст.

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 
Змістовний модуль 1.
Західні та південні слов'яни у ХІХ ст. – напочатку ХХ ст.

 

Тема 1. Визвольна боротьба польського народу

в останній третині XVIIIпершій половині ХІХ ст.

 

    1. Польща в останній третині XVIII ст. Спроби реформ та їх наслідки. Повстання під проводом Тадеуша Костюшко.
    2. Передумови та причини повстання 1830-1831 рр. Характер та рушійні сили.
    3. Політичні течії у національно-визвольному русі Польщі в 1831-1862 рр.
    4. Повстання 1863-1864 рр. Причини, характер, рушійні сили, наслідки.

 

Джерела

    1. Избранные произведения прогрессивных польских мыслителей. М.-Л., 1956-1958. Т.1-3.
    2. Восстание 1863 г. и русско-польские революционные связи 60-х гг.: Сб. статей и материалов. М., 1960.
    3. Крестьяне и крестьянский вопрос в восстании 1863 г. Материалы и документы. М., 1962.
    4. Хрестоматия памятников феодального государства и права. М., 1961.С.788-798.
    5. Хрестоматия по истории международных отношений. Вып.1. М., 1963. С.33-36, 65-67, 75-77.
    6. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск, 1989. Т.2. С.70-72, 81-85, 100-104.
    7. Хрестоматия по новой истории. М., 1965. Т.1. С.353-367; Т.2. С.271-285.

Література

    1. Белявская И.М.       А.И.Герцен и польское национально-освободительное движение 60-х гг. XIX в. М., 1 954.
    2. Дьяков В.А. Маркс, Энгельс и польское освободительное движение. М., 1968.
    3. Дьяков В.А., Миллер И.С. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. М., 1964.
    4. Зайцев В.М. Социально-сословный состав участников восстания 1863       г. Опыт статистического анализа. М., 1973.
    5. Кареев Н.И. Польские реформы XVIII в. СПб., 1890.
    6. Костюшко И.И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. М., 1962.
    7. Миско В.М. Польское восстание 1863 г. М., 1962.
    8. Национальные движения в Центральной Европе. Сотрудничество и контакты (30-70-е годы XIX в.). М., 1991.
    9. Обушенкова Л.А. Королевство Польское в 1815-1830 гг. Экономическое и социальное развитие. М., 1979.
    10. Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815-1917. М., 1976.
    11. Польша на путях развития и утверждения капитализма. Конец XVIII – 60-е годы XIX в. М., 1984.
    12. Развитие капитализма и национальные движения в славянских странах. М., 1970.
    13. Ревуненков В.Г. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. Л., 1967.
    14. Фалькович С.М. Идейно-политическая борьба в польском освободительном движении 50-60-х гг. XIX в. М., 1975.
    15. Формирование наций в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1981.
    16. Формирование национальных культур в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1977.

Тема 2.

Національне Відродження у слов’ян Австрійської імперії

    1. Просвітницький абсолютизм в Австрійській імперії: специфіка політики в слов’янських землях.
    2. Етапи та особливості чеського національного відродження.
    3. Пошук ідентичності південними слов’янами: сербське відродження та іллірійський рух.
    4. Революція 1848-1849 рр., її соціальні та ідейні наслідки (австрославізм і югославізм).

 

Джерела

    1. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVIII-XIX в. М., 1957.
    2. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск, 1989. Т.2. С.32-41, 46-56, 104-105, 173-183.
    3. Хрестоматия по новой истории. М., 1965. Т.1. С.179-181; Т.2. С.177-185.

Література

    1. Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. М., 1995.
    2. Еремеева Г.И. Чешский радикальный демократ Йозев Вацлав Фрич. М., 1984.
    3. Кузьмин М.Н. Школа и образование в Чехословакии (конец XVIII - 30-е гг. XX в.). М., 1971.
    4. Культура и общество в эпоху становления наций: (Центральная и Юго-Восточная Европа в конце XVIII - 70-х годах XIX в.). М., 1974.
    5. Лещиловская И.И. Иллиризм. К истории хорватского       национального Возрождения. М., 1968.
    6. Лещиловская И.И. Общественно-политическая борьба в Хорватии 1848-1849. М., 1977.
    7. Митрофанов П.П. Политическая деятельность Иосифа II, ее сторонники и враги. СПб., 1907.
    8. Мыльников А.С. Йозеф Юнгман и его время. М., 1973.
    9. Мыльников А.С. Культура чешского Возрождения. М., 1982.
    10. Мыльников А.С. Павел Шафарик – выдающийся ученый-славист. М.-Л., 1963.
    11. Мыльников А.С. Эпоха просвещения в Чешских землях. М., 1977.
    12. Освободительное движение народов Австрийской империи. Возникнове­ние и развитие, конец XVIII в. - 1849 г. М., 1980. Т. 1.
    13. Освободительное   движение   народов   Австрийской   империи.   Период утверждения капитализма. М., 1981. Т.2.
    14. Пашаева Н.М. Проблемное изучение славянского национального возрождения: книга как исторический источник. М., 1988-1989. Ч.1-2.
    15. Развитие капитализма и национальные движения в славянских странах. М., 1970.
    16. Чешская нация на заключительном этапе формирования 1850 – начало 1870-х гг. М., 1989.
    17. Формирование наций в Центральной и Юго-Восточной Европе. Историче­ские и историко-культурные аспекты. М., 1981.
    18. Формирование национальных культур в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1977.
    19. Фрейдзон В.И. Борьба хорватского народа за национальную свободу. Подъем освободительного движения в 1859-1873 гг. История, идеология, политические партии. М., 1970.
    20. Фрейдзон В.И. Исторические корни и сущность югославизма XIX в. // Новая и новейшая история. 1997. №3.
    21. Фрейдзон В.И. Хорватский югославизм в 30-90-е годы XIX в. // Славяноведение. 1998. №5.

 

Тема 3.

Болгарське національне Відродження

    1. Положення Болгарії у складі Османської імперії наприкінці XVIII - початку XIX ст. Передумови національного Відродження.
    2. Етапи болгарського національного Відродження: особливості, досягнення. Боротьба за самостійність болгарської церкви (кінець XVIII - перша пол. XIX ст.).
    3. Формування ідеології та організаційне оформлення напрямків національно-визвольного руху. Болгарська еміграція в Росії.
    4. Створення незалежної Болгарії. Сан-Стефанська угода та Берлінський тра­ктат. Тирнівська конституція.

 

Джерела

    1. Ботев Х. Избранное. М., 1976.
    2. Избранные произведения болгарских революционных демократов. М., 1989.
    3. Конституции и законодательные акты буржуазных государств ХУІІІ-Х1Х вв. М., 1957.
    4. Освобождение Болгарии от турецкого ига: Документы. М., 1961-1967. Т.1-3.
    5. Паисий Хилендарски История славенобългарска. (любое издание).
    6. Родник златоструйный. Памятники болгарской литературы IX-XVIII вв. М., 1990. С.169-172, 224-236.
    7. Сборник договоров России с другими государствами. Б.м., 1952. С.144-210.
    8. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск, 1987. Т.2. С.8-24, 90-92, 117-137.
    9. Хрестоматия по новой истории. М., 1965. Т.1. С.379-380; Т.2. С.286-294.
    10. Христоматия по история на България София, 1969. Т.2.

 

Література

    1. Воробьев Л.В. Любен Каравелов. М., 1980.
    2. Воробьев Л.В. Христо Ботев. М., 1984.
    3. Єлавіч Б. Історія Балкан. К., 2004. Т.1.
    4. Косик В.М. Русская политика в Болгарии, 1879-1886. М., 1991.
    5. Грачев В.П. Балканские владения Османской империи на рубеже ХУШ — XIX вв. Внутреннее положение, предпосылки национальных освобожде­ний. М., 1990.
    6. Дьяков В.А. Славянский вопрос в общественной жизни дореволюционной России. М., 1993.
    7. Культура и общество в эпоху становления наций: (Центральная и Юго-Восточная Европа в конце XVIII - 70-х годах XIX в.). М., 1974.
    8. Лилуашвили К.С. Национально-освободительная борьба болгарского на­рода против фанариотского ига и Россия. Тбилиси, 1978.
    9. Натан Ж. Болгарское национальное Возрождение. М., 1949.
    10. Никитин С.А. Очерки по истории южных славян и русско-балканских свя­зей в 50-70-е гг. XIX в. М., 1970.
    11. Развитие капитализма и национальные движения в славянских странах. М., 1970.
    12. Россия и освобождение Болгарии. М., 1982.
    13. 100летие освобождения Болгарии от турецкого ига. М., 1978.
    14. Сидельников С.М. Болгарский революционный центральный комитет (1869-1872). Харьков, 1970.
    15. Формирование наций в Центральной и Юго-Восточной Европе. Историче­ские и историко-культурные аспекты. М., 1981.
    16. Червенков Н.Н. Политические организации болгарского национально-освободительного движения во второй половине 50-х – 60-е гг. ХІХ в. Кишинев, 1982.
    17. Чорний В.П. Героическая эпопея болгарского народа (Апрельское восстание 1876 г.). Львов, 1976.
    18. Формирование наций в Центральной и Юго-Восточной Европе. М., 1981.
    19. Формирование национальных культур в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1977.
    20. Формирование национальных независимых государств на Балканах. Конец XVIII в. - 70-е гг. XIX в. М., 1986.

 

Тема 4.

Міжнародні відносини на Балканах наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

    1. Специфіка національно-визвольної боротьби південних слов’ян на зламі століть.
    2. Зовнішня політика на Балканах після Берлінського конгресу.
    3. Політика великих європейських держав на Балканах.
    4. Утворення Балканського союзу.
    5. Боснійська криза 1908-1909 рр. Балканські війни 1912-1913 рр. та їх наслідки.

 

Джерела

    1. Внешняя политика России и начала ХХ века. Документы российского МИДа. Серия 1, 2. М., 1960-1985.
    2. Гешов И.Е. Балканский союз. Воспоминания и документы. Птг., 1915.
    3. Мамонтов Н.П. С болгарскими войсками от Балкан до Чаталджи. М., 1913.
    4. Международные отношения в эпоху империализма: Документы из архивов царского и временного правительств. Серия 2. М., Л., 1934-1938.
    5. Павлович П. Авантюры русского царизма в Болгарии. Сборник документов. М., 1935.
    6. Пиленко А. Около болгарской войны. СПб., 1913.
    7. Сазонов С.Д. Воспоминания. М., 1991.
    8. Сборник договоров России с другими государствами. Б.м., 1952. С.458-463.
    9. Хрестоматия по истории международных отношений. Вып.1. М., 1963. С.267-281.
    10. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск, 1987. Т.2. С.216-221.

Література

    1. Балканы в конце XIX - начале XX века. Опыт становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. М., 1991.
    2. Боєв Ю.О. Політика Франції на Балканах напередодні першої світової війни (1912-1913 рр.) К., 1958.
    3. Болгария в ХХ веке: Очерки политической истории. М., 2003.
    4. Галкин И.С. Дипломатия европейских держав в связи с освободительным движением народов европейской Турции в 1905-1912 гг. М., 1960.
    5. «Дранг нах Остен» и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы, 1871-1918 гг. М., 1977.
    6. Дьяков В.А. Славянский вопрос в общественной жизни дореволюционной России. М., 1993.
    7. Жебокрицкий В.А. Болгария во время Балканских войн 1912-1913 гг. М., 1961.
    8. Косик В.М. Время разрыва. Политика России в болгарском вопросе. 1886-1894 гг. М., 1993.
    9. Косик В.М. Русская политика в Болгарии, 1879-1886. М., 1991.
    10. Мартыненко А.К. Русско-болгарские отношения в 1894-1902 гг. К., 1967.
    11. Павлюченко О.В. Россия и Сербия, 1888-1903. К., 1987.
    1. 22.Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне первой мировой войны. М., 1985.
    2. 23.Освободительные движения югославянских народов Австро-Венгрии 1905-1914 гг. М.. 1962.
    1. Исаева О.Н. Образ царя Фердинанда в донесениях российских дипломатов // Человек на Балканах в эпоху кризисов и этнополитических столкновений ХХ века. СПб., 2002.
Змістовий модуль 2. Російська імперія у ХІХ ст. – на початку ХХ ст.
Тема 1. Суспільно-політичний та революційний рух у Російської імперії
у І половині ХІХ ст.

Заняття 1. Рух декабристів

    1. 1.Формування поглядів декабристів.
    2. 2.Становлення і діяльність перших декабристський організацій:
    3. 3.Виникнення і діяльність Південного і Північного товариства декабристів.
    4. 4.Конституційні проекти декабристів:

     а) Конституція Н. Муравйова; б) “Руська правда” П. Пестеля.

    1. 5.Повстання на Сенатській площі в Петербурзі 14 грудня 1825 року.
    2. 6.Повстання Чернігівського полку в Україні.

 

Джерела

    1. 1.Горбачевский И.И. Записки и письма декабриста И.И.Горбачевского. – М.: Госполитиздат, 1963.
    2. 2.Материалы по истории СССР для семинарский и практический занятий.
    3. 3.М.: Высшая школа, 1991. – С. 56-74.
    4. 4.Декабристы в воспоминаниях современников. – М.: Высшая школа, 1988.
    5. 5.Материалы по истории СССР для семинарский и практический занятий. – М.: Высшая школа, 1991. – С. 84-134.
    6. 6.Мемуары декабристов. Северное общество. – М.: Наука, 1981.
    7. 7.Мемуары декабристов. Южное общество. – М.: Наука, 1982.

 

 

Література

    1. 1.Власов Ю. Феномен реформаторства в переломные эпохи. – М: Изд-во МГУ, 1998.
    2. 2.Гордин Я. События и люди 14 декабря. Хроника. – М.: Изд-во МГУ, 1985.
    3. 4.Казьмирчук Г., Сілкін А. Концепція майбутнього державного устрою України в програмних документах декабристів //Розбудова держави. – 1999. – № 2.
    4. 8.Нечкина М.В. День 14 декабря. – М.: Наука, 1985.
    5. 11.Федоров В.А. Декабристы и их время. – М.: Изд-во МГУ, 1992.
    1. Ильин В., Панарин А. Реформы и контрреформы в России. – М.: Изд-во МГУ, 1996.
    1. Минаева Н.В. Правительственный конституционализм и передовое общественное мнение России в начале XIX в. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982.
    2. Мироненко С.В. Самодержавие и реформы: политическая борьба в России в начале XIX в. – М.: Наука, 1989.
    3. Нечкина М.В. Декабристы. – М.: Наука, 1985.
    1. Сафонов М.М. Проблема реформ в правительственной политике России на рубеже XVIII-XIX вв. – М.: Наука, 1988.
    2. Серков А.И. Из истории русского масонства: ложа Трех добродетелей и декабристы // Вестник Московского университета. – Сер. 8. История.– 1988. – № 5.

 

Заняття 2 Суспільна думка в Росії в ІІ чверті XIX ст.

    1. 1.П.Я. Чаадаєв і його “філософічні листи”.
    2. 2.Становлення філософських, історичних і соціально-політичних поглядів західників. Т.М. Грановський.
    3. 3.Формування філософською, історичної і соціально-політичної концепції слов'янофілів; їх політична програма. О. Хомяков, К. Аксаков, І. Киреєвський.    
    4. 4.Становлення радикального руху в суспільному житті Росії. Ідейні переконання О.І. Герцена, М.П. Огарьова, М.Г. Чернишевського.
    5. 5.Гурток петрашевців: ідейні основи і діяльність.
    6. 6.Розробка О.І. Герценом і М.Г. Чернишевським теорії російського общинного соціалізму.

Джерела

    1. 1.Воспоминания Б.Н.Чичерина. – М.: Изд-во МГУ, 1991.
    2. 2.Записки А.И. Кошелева. – М.: Изд-во МГУ, 1991.
    3. 3.Материалы по истории СССР для семинарский и практический занятий. – М.: Высшая школа, 1991. – С. 143-167; 179-194; 203-220, 235-252.
    4. 4.Русское общество 30-х годов XIX в. Люди и идеи. Мемуары современников. – М.: Наука, 1989.
    5. 5.Хомяков А.С. О старом и новом. – М.: Наука, 1988.
    6. 6.Чаадаев П.Я. Сочинения и письма. – М.: Наука, 1989.

 

Література

    1. 1.Возный А.Ф. Петрашевский и царская тайная полиция. К.: Наукова думка, 1985.
    2. 2.Дмитриев С.С. Славянофильство и утопический социализм // Вопросы истории. – 1993. – № 5.
    3. 3.Егоров Б.Ф. Петрашевцы. – Л.: Наука, 1988.
    4. 4.Каменский Е.А. Т.Н. Грановский. – М.: Наука, 1986.
    5. 5.Капустина Т.А. Николай I // Вопросы истории. – 1993. – № 11-12.
    6. 6.Колпин С.С. Николай Огарев. – Саранск, 1982.
    7. 7.Курилова А.С Виссарион Белинский. – М.: Мысль, 1985.
    8. 8.Пирумова А.Н. Александр Герцен. – М.: Наука, 1989.
    9. 9.Сидоркина М.А. Т.Н. Грановский и образование московского кружка западников // Вестник Московского университета. – Серия 8. – История. 1995. – № 1.
    10. 10.Цимбаев Н.И. Славянофильство. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.

 

Тема 2. Зовнішня політика Росії у першій половині ХІХ ст.

 

    1. Міжнародне становище Росії на початку ХІХ ст. Російсько-шведська війна. Боротьба проти Наполеона. Закордрнні походи 1813-14 рр.
    2. Віденський конгрес. Утворення Священного союзу. Посилення реакції у Європі. Російська дипломатія на міжнародних європейських конгресах.
    3. Східне питання у зовнішній політиці Росії І половини ХІХ ст. Народи Кавказу в І половині ХІХ ст.
    4. Російський царизм і європейський визвольний рух у ІІ чверті ХІХ ст.
    5. Росія напередодні та у роки Кримської (Східної) війни.

 

Джерела

Богданович М.И. Восточная война 1853-1856 гг. В 3-х томах. – СПб, 1877.

Бородино. Документы, письма, воспоминания. – М.: Наука, 1862.

Давыдов Д.В. Сочинения. – М., 1982.

Кутузов М.И. Письма, записки. – М., 1989.

Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий: Период капитализма: Вторая половина ХIХ в. - М., 1975.

Хрестоматия по истории России с древнейших времен до наших дней/Сост. А.С.Орлов и др.– М., 1999

 

Література

    1. Абалихин В.В., Дунаевский В.А. 1812 год на перекрестке мнений советских историков. – М, 1990.
    2. Восточный вопрос во внешней политике России: Конец XVIII – начало XX века. – М., 1978 
    3. Жилин П.А. Отечественная война 1812 года. – М., 1988.
    4. Жилин П.А. Роль русской армии в освобождении Западной Европы от наполеоновского ига. – М.: Мысль, 1988.
    5. История внешней политики России первой половины XIX в. – М., 1999.
    6. История внешней политики России. Первая половина XIX века (от войн России против Наполеона до Парижского мира 1856 г.).- М., 1995.
    1. 7.Костяшов Ю.В., Кузнецов А.А., Сергеев В.В., Чумаков А.Д.Восточный вопрос в международных отношениях во второй половине XVIII– начале ХХ в. Калининград, 1997
    2. 8.Орлик О.В. Россия в международніх отношениях. 1815-1829. – М, 1998.
    3. 9.Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. – М., 1972.
    4. 10.Покровский М.Н. Дипломатия и войны царской России в ХІХ в. – М., 1923
    5. 11.Российская дипломатия в портретах. - М., 1992.
    1. Рызванов Р.З. Дело имама Шамиля. – Махачкала, 1992.
    2. Тарле Е.В. Крымская война. – В 2-х тт. – М. – Л., 1950.
    3. Тарле Е.В. Наполеон. – М., 1975.
    4. Тартаковский А.Р. Неразгаданный Барклай: легенды и быль 1812 г. – М.,1996.
    5. Троицкий Н.А. Отечественнная война 1812 года: история темы. – Саратов, 1991.
    6. Чихачев П. А. Великие державы и Восточный вопрос. – М., 1970.

 

Тема 3. Буржуазні реформи 60-70-х років ХІХ ст.

Особливості пореформеного розвитку Російської імперії.

 

    1. 1.Основні напрямки та етапи внутрішньої політики російського уряду ІІ половини ХІХ ст. Імператор Олександр ІІ.
    2. 2.Етапи підготовки реформи скасування кріпосного права. Характеристика основних проектів.
    3. 3.Основні положення та зміст реформи 1861 р. Історичне значення.
    4. 4.Реорганізація місцевого управління: земська (1864 р.), міська (1870 р.) реформи, основні зміни системи управління на місцях.
    5. 5.Судова реформа: підготовка, принципові зміни, обмежений характер реформи.
    6. 6.Військова реформа, значення закону 1874 р. про всестанову військову повинність.
    7. 8.Історичне значення реформ, особливості соціально-економічного розвитку Росії у пореформений час.    
    8. 1.Крестьянская реформа в России 1861 года: Сб. законодательных актов.М., 1954.
    9. 2.Реформы Александра ІІ. Сб. док./Сост. Чистяков О.И., Новицкая Т.Е. – М., 1998.
    10. 3.Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий: Период капитализма: Вторая половина ХIХ в.М., 1975.
    11. 4.Хрестоматия по истории СССР: 1861-1917.М., 1997.

7.      Реформи у сфері освіти. Політика уряду щодо преси, друку.

             Джерела                                      

 

Література:

    1. 1.Герасименко Г.А. Земское самоуправление в России. – М.,1990.
    2. 2.Гросул В.Я. Русский консерватизм ХІХ в. Идеология и практика.– М., 2000.
    3. 3.Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе: 1861-1880. – М., 1978.
    4. 4.Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. – М., 1968.
    5. 5.Захарова Л.Г. Самодержавие и реформы 1861-1874 гг.//История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории России ІХ – начала ХХ вв. – М., 1991. – С. 293-325.
    6. 6.Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. – М., 1991.
    7. 7.Рындзюнский П.Г. Утверждение капитализма в России. – М., 1978.
    8. 8.Твардовская В.А. Идеология пореформенного самодержавия.М., 1978.
    9. 9.Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50-х до начала 80-х гг. Х1Х в.Л., 1978.

Тема 4. Ліберальна думка та революційний рух у ІІ половині ХІХ ст.

 

    1. 1.Причини та основні прояви пожвавлення суспільно-політичного руху. Ліберали, консерватори, радикали.
    2. 1.Голоса из России: Сб. А.И. Герцена и Н.П. Огарева. Кн. 1-9. Вып. 1-4.М.,1974-76.
    3. 2.Лавров П.Л. Философия и социология. Т. 1- 2. – М.,1965.
    4. 3.Освободительное движение и общественная мысль в России ХIХ в. (для семинарских и практических занятий).М., 1991.
    5. 4.1 марта 1881. Документы и воспоминания. – Л., 1991.
    6. 5.Революционное народничество 70-х гг. ХIХ в.: Сб. документов и материалов. Т.1-2.М.-Л., 1964-1965.
    7. 6.Утопический социализм в России. Сб. док. – М., 1985.
    8. 7.Фигнер В.И. Запечатленный труд: Воспоминания. Т. 1-2.М., 1964.

1.      Зріст демократичного та селянського руху у 1860-ті рр. „60-десятники.”

2.      Революційне народництво 70-х років ХІХ ст.: соціальне коріння, ідеологічна доктрина, основні напрями. Розкол народницького руху.

3.      Робітничий рух. Перші робітничі політичні організації в Росії. Утворення російської секції І Інтернаціоналу.

4.      Політична ситуація на межі 1870 -1880-х рр. Урядова реакція 80-90-х рр. ХІХ ст.

5.      Зародження марксизму у Росії, перші марксистські гуртки, „Союз боротьби за звільнення робітничого класу”.

 

Джерела

 

Література

 

    1. 1.Будницкий О. Терроризм в российском освободительном движении. – М., 2000.
    2. 2.Гейфман А. Революционный террор в России. 1894-1917. – М., 1997.
    3. 3.Жухрай В. Тайны царской охранки: авантюристы и провокаторы. – М., 1991
    4. 4.Итенберг Б.С. Российская интеллигенция и Запад. Век ХІХ.– М.,1999.
    5. 5.Русский либерализм: исторические судьбы и перспективы. – М., 1999.
      1. 6.Троицкий Н.А. Безумство храбрых. Русские революционеры и карательная политика царизма. 1866-1882.М., 1978.
      2. 7.Тютюкин С.В. Плеханов Г.В.: Судьба русского марксиста. – М., 1997.
      3. 8.Щипанов И.Я. Философия и социология русского народничества.М., 1983.

 

Тема 5. Росія на початку ХХ ст. Революція 1905-1907 рр.

 

1.      Соціально-економічний розвиток Росії на початку ХХ ст.

2.      Політична ситуація в Росії, робітничий рух, політичні страйки. Видатні керівники революційного та ліберального руху.

3.      Початок революції, її етапи, своєрідність. „Поліцейський соціалізм”.

4.      Найвищий етап революції. Маніфест 17 жовтня. Зміни в політичній системі, поява нових партій (кадети, октябристи, чорносотенці).

5.      І-ІІ Державна Дума: політичний склад, діяльність. Реформи П.А. Столипіна.

6.      Відступ революції. Причини поразки та історичне значення Першої російської революції.

 

       Джерела

    1. 1.Валуев П.А. Дневник П.А.Валуева, министра внутренних дел. Т. 1-2.М., 1961.
    2. 2.Витте С.Ю. Воспоминания. Т.3. – М., 2010.
    3. 3.Государственная дума: Cозывы I-III. Стенографические отчеты.СПб., 1906-1917.
    4. 4.Российские либералы: кадеты и октябристы. Сб. док. – М., 1996.
    5. 5.Столыпин П.А. Нам нужна великая Россия ...//Полн. собр. речей в Государственной Думе и Госсовете. 1906 - 1911.М., 1991.
    6. 6.Съезды и конференции конституционно-демократической партии. В 3-х тт. (1905-1917 гг.). – М., 1997-2000.
    7. 7.Хрестоматия по истории СССР: 1861-1917.М., 1970.
    8. 8.Хрестоматия по истории СССР. 1900-конец 1930-х гг.: Пос. для учителей. М., 1988.

Література.

    1. 1.Аврех А.Я. П.А.Столыпин и судьбы реформ в России.М., 1991.
    2. 2.Ананьч Б.В., Ганелин Р.Ш. Витте С.Ю.//Вопросы истории,1990, №11.
    3. 3.Анфимов А.М. Тень Столыпина над Россией//История СССР, 1991, №4.
    4. 4.Ганелин Р.Ш. Российское самодержавие в 1905 г.: реформы и революция. – СПб., 1991.
    5. 5.Зырянов П.Н. Столыпин без легенд. – М., 1991.
      1. 6.Карпачев М.Д. Истоки российской революции: легенды и реальность. – М., 1991.
      2. 7.Киселев И.Н., Корелин А.П., Шелохаев В.В. Политические партии России в 1905-1907 гг.: численность, состав, размещение//История СССР, 1990, №4.
      3. 8.Леонов М. Партия социалистов-революционеров в 1905-1907 г.г. – М., 1997.
      4. 9.Плимак Е.Г. Драма российских реформ и революций. – М., 2000.
      5. 10.Шацилло К.Ф. Первая революция в России 1905-1907.М., 1985.

 

Тема 6.

Третьочервнева монархія (1907-16 рр.). Лютнева революція 1917 р.

 

1.      Третьочервнева монархія (1907-16 рр.) Основні напрямки внутрішньої політики в Росії у міжреволюційний період.

2.      Початок Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. Класи та партії в революції.

3.      Повалення царизму. Підписання Маніфесту про зречення від влади.

4.      Двовладдя. Тимчасовий уряд, Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів.

5.      Характер, завдання, історичне значення революції. Проблеми періодизації революційних подій 1917 р., оцінка у історіографії.

 

Джерела

    1. 1.Государственная дума: Cозывы I-III. Стенографические отчеты.СПб., 1906-1917.
    2. 2.Керенский А.Ф. Россия на историческом повороте: Мемуары.М., 1993.
    3. 3.Милюков П.Н. Воспоминания (1859-1917).М., 1990.
    4. 4.Российские либералы: кадеты и октябристы. Документы. – М., 1996.
    5. 5.Страна гибнет сегодня. Воспоминания о Февральской революции 1917 г. – М., 1991.
    6. 6.Хрестоматия по истории СССР: 1861-1917.М., 1970.
    7. 7.Февральская революция 1917 г. Сб. документов и материалов. – М., 1996.

 

Література:

    1. 8.Аврех А.Я. П.А.Столыпин и судьбы реформ в России.М., 1991.
    2. 9.Думова Н.Г. Кадетская партия в период первой мировой войны и Февральской революции. – М., 1988.
    3. 10.Иоффе Г.З. Революция и судьба Романовых. – М., 1992.
      1. 11.Морозов К. Партия социалистов-революционеров в 1907-1914г.– М.,1998.
      2. 12.Пушкарева И.М. Февральская буржуазно-демократическая революция 1917 г. в России.М., 1982.
      3. 13.Спирин Л.М. Россия, 1917 год. Из истории борьбы политических партий.М., 1987.
      4. 14.Хереш Элизабет. Николай II. – М., 1998.
      5. 15.Шанин Т. Революция как момент истины. Россия в 1905-1907 гг. 1917-1922 гг. Пер. с англ. – М., 1997.
      6. 16.Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия в 1904-1914 гг.Л., 1987.

 

Тема 7. Зовнішня політика Росії у ІІ половині ХІХ ст.-1917 р.

 

1.      Міжнародний стан та завдання зовнішньої політики Росії в середині ХІХ ст. Військово-політичні наслідки Кримської війни.

2.      Зовнішня політика Росії у 70-90-ті роки ХІХ ст.

3.      Міжнародне становище Росії на початку ХХ ст., основні напрямки та завдання її зовнішньої політики. Російсько-японська війна.                    

4.      Основні вектори зовнішньої політики в 1906-1914 рр. Приєднання Росії до Антанти. Балканські кризи 1908-1913 рр.

5.      Росія в роки Першої світової війни (серпень 1914 - лютий 1917 р.)

 

       Джерела

    1. 1.Извольский А.П. Воспоминания.М., 1989.
    2. 2.Освобождение Болгарии от турецкого ига: Документы. Т. 1-2.М., 1961-1967.
    3. 3.Палеолог Морис. Царская Россия во время мировой войны.М., 1991.
    4. 4.Росія – СРСР у спогадах сучасників (від початку ХХ ст. до Великої Вітчизняної війни). У 2 кн. Кн.1. Хрестоматія/Укл., підгот. текстів спогадів, авт. передмови і коментарів О.І. Войтович. - Одеса, 2004.
    5. 5.Сазонов С.Д. Воспоминания.М., 1991.

 

Література

    1. 1.История внешней политики России ІІ пол. ХІХ в. – М., 1997.
    2. 2.История внешней политики России. Кон. ХІХ – нач. ХХ в. – М., 1999.
    3. 3.История первой мировой войны: 1914-1918. Т. 1. – М., 1975.
    4. 4.История русско-японской войны 1904-1905 гг. – М., 1977.
    5. 5.Русско-турецкая война 1877-1878 гг. – М., 1977.
      1. 6.Контева О.Е. История внешней политикииРоссии ХХ в.: учеб. пос. – Барнаул, 2011.
      2. 7.Такман Б. Первый блицкриг. Август 1914 г. – М., 1999.
      3. 8.Хевролина В.М. История внешней политики России ІІ половины ХIХ в. – М., 2000.
      4. 9.Черкасов П.П. История внешней политики России. ІІ половина ХIХ в.М., 1997.
      5. 10.Шацилло К.Ф. От Портсмутского мира к Первой мировой войне. Генералы и политика.М., 2000.

 

Рекомендована література

 

Основна

Підручники

    1. Деревянко А.Н. История России с древнейших времен до нач. ХХІ в.– М., 2002.
    1. 2.История России с древнейших времен до начала ХХ1 века./Под редакцией А.Н. Сахарова. – М., 2007 – С. 5 - 250.
    2. 3.История России ХІХ- начала ХХ в. / Под ред. Федорова В.А. Изд.2-е, испр., доп. – М., 2006.
    3. 5.Киселев А.Ф., Щагин Э.М. Новейшая история. ХХ век. Учебник для студентов ВУЗов. В 2-х тт. – Т. І. – М., 1999.
    1. История южных и западных славян. - М., 2001. - Т.1.
    1. Яровий В.І. Історія південних та західних слов’ян. – К., 2001. – Т.2.

 

                 Джерела

    1. 1.Освободительное движение и общественная мысль в России ХIХ в. (для семинарских и практических занятий ). - М., 1991.
    2. 2.Освобождение Болгарии от турецкого ига: Документы. Т. 1 - 2. - М., 1961-1967.
    3. 3.Открытый архив: справочник опубликованных документов по истории России. – М., 1999.
    4. 4.Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. – М.: Юридическая литература. – Т. 5.
    5. 5.Россия и национально-освободительная борьба на Балканах: 1875-1878: Сб. док. - М., 1978.
    6. 6.Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий: Период капитализма: Вторая половина ХIХ в. - М., 1975.
    7. 7.Хрестоматия по истории России с древнейших времен до наших дней/Сост. А.С.Орлов и др.– М., 1999
    8. 8.Хрестоматия по истории СССР.1900-конец 1930-х гг.: Пос.для учит. - М., 1988.
    9. 9.Хрестоматия по истории СССР: 1861-1917. - М., 1970.
    1. Хрестоматия по истории южных и западных славян. – Т.1. – Минск, 1987; Т.2. – Минск, 1989.

Допоміжна

З усього курсу

 

    1. Бардах Ю., Лесподорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. - М., 1980.
    2. БабенкоИ.М. История реформ в России (1894-1917). – М., 2000.
    3. Будницкий О. Терроризм в российском освободительном движении. – М., 2000.
    4. Ванечек В. История государства и права Чехословакии. - М., 1981.
    1. 5.Варшавчик М.Я. Особливості політичного розвитку Росії наприкінці Х1Х ст. //Український історичний журнал - 1991. - № 7
    2. 6.Волковинець В.М., Левенець Ю.А. П.А.Столипін: життя та державна діяльність//Українский історичний журнал. - 1991. - № 2,4, 8-9, 11.
    3. 7.Гросул В.Я. Русский консерватизм ХІХ ст. Идеология и практика.– М., 2000
    4. 8.Гуса В. История Чехословакии. - Прага, 1963.
    5. 9.Емец В.А. Очерки внешней политики России. 1914 - 1917. - М., 1977.
    6. 16.История России. Россия в мировой цивилизации. Уч. Пособие. – М.,1997.
    7. 19.Казьмирчук Г., Латиш Ю. Українське декабристознавство. – Київ – Черкаси, 2002.
    8. 24.Плимак Е.Г. Драма российских реформ и революций (сравнительно-политический анализ). – М., 2000.
    9. 25.Российская дипломатия в портретах. - М., 1992.
    10. 27.Русский либерализм: исторические судьбы и перспективы. – М., 1999.
    11. 28.Русско-турецкая война 1877-1878 гг. - М., 1977.
    12. 33.Шанин Т. Революция как момент истины. Россия в 1905-1907 гг.; 1917-1922 гг. Пер. с англ. – М., 1997.
    1. Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів. - Львів, 2002.
    2. Исаев И.А. История государства и права России. – М., 2001.
    3. Историческая память и формы её воплощения / Отв. ред. сер. д.и.н. Е. А. Мельникова. — М., 2003.
    4. История Болгария. В 2-х тт. - М., 1954-1955.
    5. История на България: в 14 т. - София, 1981-1991. - Т.2-7.
    6. История Польши. В 3-х тт. - М., 1955-1958.
    1. История Чехословакии. В 3-х тт. М., 1956-1961.
    2. История Югославии. В 2-х тт. -М., 1963.
    1. Краткая история Болгарии. С древнейших времен до наших дней. - М., 1987.
    2. Краткая история Польши. С древнейших времен до наших дней. - М., 1993.
    3. Краткая история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. - М., 1988.
    4. Кріль М.М. Історія Словаччини. – Львів, 2006.
    1. Российские реформаторы XIX – начала XX в. – М., 1995.
    1. Рызванов Р.З. Дело имама Шамиля. – Махачкала, 1992.
    2. Тымовский М., Кеневич Я., Хольцер Е. История Польши. - М., 2004.
    3. Фрейдзон В.И. История Хорватии: Краткий очерк с древнейших времен до образования республики (1991 г.). - СПб., 2001.
    4. Чорній В.П. Історія Болгарії. - Львів, 2007.

 

За змістовим модулем 1.

Південні та західні слов’яни у середньовіччі та в ранній новий час.

 

Джерела

    1. Ботев Х. Избранное. М., 1976.
    2. Внешняя политика России и начала ХХ века. Документы российского МИДа. Серия 1, 2. М., 1960-1985.
    3. Восстание 1863 г. и русско-польские революционные связи 60-х гг.: Сб. статей и материалов. М., 1960.
    4. Гешов И.Е. Балканский союз. Воспоминания и документы. Птг., 1915.
    5. Избранные произведения болгарских революционных демократов. М., 1989.
    6. Избранные произведения прогрессивных польских мыслителей. М.-Л., 1956-1958. Т.1-3.
    7. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVIII-XIX в. М., 1957.
    8. Крестьяне и крестьянский вопрос в восстании 1863 г. Материалы и документы. М., 1962.
    9. Мамонтов Н.П. С болгарскими войсками от Балкан до Чаталджи. М., 1913.
    10. Международные отношения в эпоху империализма: Документы из архивов царского и временного правительств. Серия 2. М., Л., 1934-1938.
    11. Освобождение Болгарии от турецкого ига: Документы. М., 1961-1967. Т.1-3.
    12. Павлович П. Авантюры русского царизма в Болгарии. Сборник документов. М., 1935.
    13. Паисий Хилендарски История славенобългарска. (любое издание).
    14. Пиленко А. Около болгарской войны. СПб., 1913.
    15. Родник златоструйный. Памятники болгарской литературы IX-XVIII вв. М., 1990.
    1. 16.Россия и национально-освободительная борьба на Балканах: 1875-1878: Сб. док. - М., 1978.
    1. Сборник договоров России с другими государствами. Б.м., 1952. С.144-210.
    2. Хрестоматия памятников феодального государства и права. М., 1961.
    3. Хрестоматия по истории международных отношений. Вып.1. М., 1963.
    4. Хрестоматия по истории южных и западных славян. Минск, 1987. Т.2.
    5. Хрестоматия по новой истории. М., 1965. Т.1.
    6. Христоматия по история на България София, 1969. Т.2.

 

Література

    1. Австро-Венгрия. Опыт многонационального государства. М., 1995.
    2. Балканы в конце XIX - начале XX века. Опыт становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. М., 1991.
    3. Белявская И.М.       А.И.Герцен и польское национально-освободительное движение 60-х гг. XIX в. М., 1 954.
    4. Боєв Ю.О. Політика Франції на Балканах напередодні першої світової війни (1912-1913 рр.) К., 1958.
    5. Болгария в ХХ веке: Очерки политической истории. М., 2003.
    6. Воробьев Л.В. Любен Каравелов. М., 1980.
    7. Воробьев Л.В. Христо Ботев. М., 1984.
    8. Галкин И.С. Дипломатия европейских держав в связи с освободительным движением народов европейской Турции в 1905-1912 гг. М., 1960.
    9. Грачев В.П. Балканские владения Османской империи на рубеже ХУШ — XIX вв. Внутреннее положение, предпосылки национальных освобожде­ний. М., 1990.
    10. «Дранг нах Остен» и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы, 1871-1918 гг. М., 1977.
    11. Дьяков В.А. Маркс, Энгельс и польское освободительное движение. М., 1968.
    12. Дьяков В.А. Славянский вопрос в общественной жизни дореволюционной России. М., 1993.
    13. Дьяков В.А., Миллер И.С. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. М., 1964.
    14. Еремеева Г.И. Чешский радикальный демократ Йозев Вацлав Фрич. М., 1984.
    15. Єлавіч Б. Історія Балкан. К., 2004. Т.1.
    16. Жебокрицкий В.А. Болгария во время Балканских войн 1912-1913 гг. М., 1961.
    17. Зайцев В.М. Социально-сословный состав участников восстания 1863       г. Опыт статистического анализа. М., 1973.
    18. Исаева О.Н. Образ царя Фердинанда в донесениях российских дипломатов // Человек на Балканах в эпоху кризисов и этнополитических столкновений ХХ века. СПб., 2002.
    19. Кареев Н.И. Польские реформы XVIII в. СПб., 1890.
    20. Косик В.М. Время разрыва. Политика России в болгарском вопросе. 1886-1894 гг. М., 1993.
    21. Косик В.М. Русская политика в Болгарии, 1879-1886. М., 1991.
    22. Костюшко И.И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. М., 1962.
    23. Кузьмин М.Н. Школа и образование в Чехословакии (конец XVIII - 30-е гг. XX в.). М., 1971.
    24. Культура и общество в эпоху становления наций: (Центральная и Юго-Восточная Европа в конце XVIII - 70-х годах XIX в.). М., 1974.
    25. Лещиловская И.И. Иллиризм. К истории хорватского       национального Возрождения. М., 1968.
    26. Лещиловская И.И. Общественно-политическая борьба в Хорватии 1848-1849. М., 1977.
    27. Лилуашвили К.С. Национально-освободительная борьба болгарского на­рода против фанариотского ига и Россия. Тбилиси, 1978.
    28. Мартыненко А.К. Русско-болгарские отношения в 1894-1902 гг. К., 1967.
    29. Миско В.М. Польское восстание 1863 г. М., 1962.
    30. Митрофанов П.П. Политическая деятельность Иосифа II, ее сторонники и враги. СПб., 1907.
    31. Мыльников А.С. Йозеф Юнгман и его время. М., 1973.
    32. Мыльников А.С. Культура чешского Возрождения. М., 1982.
    33. Мыльников А.С. Павел Шафарик – выдающийся ученый-славист. М.-Л., 1963.
    34. Мыльников А.С. Эпоха просвещения в Чешских землях. М., 1977.
    35. Натан Ж. Болгарское национальное Возрождение. М., 1949.
    36. Национальные движения в Центральной Европе. Сотрудничество и контакты (30-70-е годы XIX в.). М., 1991.
    37. Никитин С.А. Очерки по истории южных славян и русско-балканских свя­зей в 50-70-е гг. XIX в. М., 1970.
    38. Обушенкова Л.А. Королевство Польское в 1815-1830 гг. Экономическое и социальное развитие. М., 1979.
    39. Освободительное движение народов Австрийской империи. Возникнове­ние и развитие, конец XVIII в. - 1849 г. М., 1980. Т. 1.
    40. Освободительное   движение   народов   Австрийской   империи.   Период утверждения капитализма. М., 1981. Т.2.
    41. Освободительные движения югославянских народов Австро-Венгрии 1905-1914 гг. М.. 1962.
    42. Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815-1917. М., 1976.
    43. Павлюченко О.В. Россия и Сербия, 1888-1903. К., 1987.
    44. Пашаева Н.М. Проблемное изучение славянского национального возрождения: книга как исторический источник. М., 1988-1989. Ч.1-2.
    45. Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне первой мировой войны. М., 1985.
    46. Польша на путях развития и утверждения капитализма. Конец XVIII – 60-е годы XIX в. М., 1984.
    47. Развитие капитализма и национальные движения в славянских странах. М., 1970.
    48. Ревуненков В.Г. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. Л., 1967.
    49. Россия и освобождение Болгарии. М., 1982.
    50. Сидельников С.М. Болгарский революционный центральный комитет (1869-1872). Харьков, 1970.
    51. Столетие освобождения Болгарии от турецкого ига. М., 1978.
    52. Фалькович С.М. Идейно-политическая борьба в польском освободительном движении 50-60-х гг. XIX в. М., 1975.
    53. Формирование наций в Центральной и Юго-Восточной Европе. Историче­ские и историко-культурные аспекты. М., 1981.
    54. Формирование национальных культур в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. М., 1977.
    55. Формирование национальных независимых государств на Балканах. Конец XVIII в. - 70-е гг. XIX в. М., 1986.
    56. Фрейдзон В.И. Борьба хорватского народа за национальную свободу. Подъем освободительного движения в 1859-1873 гг. История, идеология, политические партии. М., 1970.
    57. Фрейдзон В.И. Исторические корни и сущность югославизма XIX в. // Новая и новейшая история. 1997. №3.
    58. Фрейдзон В.И. Хорватский югославизм в 30-90-е годы XIX в. // Славяноведение. 1998. №5.
    59. Червенков Н.Н. Политические организации болгарского национально-освободительного движения во второй половине 50-х – 60-е гг. ХІХ в. Кишинев, 1982.
    60. Чешская нация на заключительном этапе формирования 1850 – начало 1870-х гг. М., 1989.
    61. Чорний В.П. Героическая эпопея болгарского народа (Апрельское восстание 1876 г.). Львов, 1976.
За змістовим модулем 2. Російська імперія у ХІХ ст. – на початку ХХ ст.

Джерела:

    1. 1.Александр Иванович Гучков рассказывает.- М., 1993.
    2. 2.Бородино. Документы, письма, воспоминания. – М.: Наука, 1862.
    3. 3.Брусилов А.А. Мои воспоминания. - М., 2003.
    4. 4.Бьюкенен Дж. Мемуары дипломата. - М., 1991.
    5. 5.Валуев П.А. Дневник П.А.Валуева, министра внутренних дел.Т. 1- 2. - М., 2001.
    6. 6.Верещагин В.В. На войне: Воспоминания о русско-турецкой войне 1877 г. - М., 1902.
    7. 7.Витте С.Ю. Воспоминания. Т.3. - М., 2010.
    8. 8.Восстание декабристов. Документы. – Т. XVIII. – М.: Наука, 1984.
    9. 9.Голоса из России: Сб. А.И. Герцена и Н.П. Огарева. - Кн. 1 - 9. – Вып. 1 - 4. - М., 1974-1976.
    10. 10.Государственная дума: Cозывы I-III. Стенографич.отчеты. - СПб., 1906-1917.
    11. 11.Декабристы в воспоминаниях современников. – М.: Высшая школа, 1988.
    12. 12.Деникин А.И. Очерки русской смуты. Крушение власти и армии. Февраль-сентябрь 1917. - М., 1991.
    13. 13.Извольский А.П. Воспоминания. - М., 1989.
    14. 14.Керенский А.Ф. Россия на историческом повороте: Мемуары. - М., 1993.
    15. 15.Кропоткин П.А. Записки революционера. - М., 1999.
    16. 16.Лемке М.К.250 дней в царской ставке: 25.09.1915 – 2.07.1916 г.- Пг.- 1920.
    17. 17.Мемуары декабристов. Северное общество. – М.: Наука, 1981.
    18. 18.Мемуары декабристов. Южное общество. – М.: Наука, 1982.
    19. 19.Милюков П.Н. Воспоминания (1859-1917). - М., 1990.
    20. 20.Освободительное движение и общественная мысль в России ХIХ в. (для семинарских и практических занятий ). - М., 1991.
    21. 21.Открытый архив: справочник опубликованных документов по истории России. – М., 1999.
    22. 22.1 марта 1881. Документы и воспоминания. – Л., 1991.
    23. 23.Революционное народничество 70-х гг. ХIХ в.: Сб. док. и мат. - М. - Л., 1964-1965. .
    24. 24.Реформы Александра ІІ (сост. Чистяков О.И. Новицкая Т.Е.). - М., 1998.
    25. 25.Российские либералы: кадеты и октябристы. Документы. – М., 1996.
    26. 26.Российское законодательство X-XX веков: В 9-ти т. – М.: Юридическая литература. – Т. 5.
    27. 27.Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий: Период капитализма: Вторая половина ХIХ в. - М., 1975.
    28. 28.Сперанский М.М. Проекты и записки. – М. – Л.: Госполитиздат, 1961.
    29. 29.Столыпин П.А. Нам нужна великая Россия//Полн. собр. речей в Госдуме и Гоcсовете.1906 - 1911.- М., 1991.
    30. 30.Утопический социализм в России. Сб. док. – М., 1997.
    31. 31.Февральская революция 1917 г. Сб. документов и материалов (сост. Шашкова О.А.). – М., 1996.
    32. 32.Хрестоматия по истории России с древнейших времен до наших дней/Сост. А.С.Орлов и др.– М., 1999
    33. 33.Хрестоматия по истории СССР.1900-конец 1930-х гг.: Пос.для учит. - М., 1988.
    34. 34.Хрестоматия по истории СССР: 1861-1917. - М., 1970.
    35. 35.Чаадаев П.Я. Сочинения и письма. – М.: Наука, 1989.
    36. 36.Шульгин В.В. Годы. Дни. 1920. - М., 2000.

 

Література

    1. 1.Аврех А.Я. П.А.Столыпин и судьбы реформ в России. - М., 1991.
    2. 2.БабенкоИ.М. История реформ в России (1894-1917). – М., 2000.
    3. 3.Будницкий О. Терроризм в российском освободительном движении. – М., 2000.
    4. 4.Варшавчик М.Я. Особливості політичного розвитку Росії наприкінці Х1Х ст. //Український історичний журнал - 1991. - № 7
    5. 5.Виноградов В.Н.Восточный вопрос в большой европейской политике. В «пороховом погребе Европы»: 1878–1914. – М., 2003
      Власов Ю. Феномен реформаторства в переломные эпохи. – М.: Изд-во МГУ, 1998.
    6. 6.Волковинець В.М., Левенець Ю.А. П.А.Столипін: життя та державна діяльність//Українский історичний журнал. - 1991. - № 2,4, 8-9, 11.
    7. 7.Ганелин Р.Ш. Российское самодержавие в 1905 году: реформы и революция. - СПб., 1991.
    8. 8.Гейфман А. Революционный террор в России. 1894-1917. – М., 1997.
    9. 9.Гросул В.Я. Русский консерватизм ХІХ ст. Идеология и практика.– М., 2000
    10. 10.Дружинин Н.М. Социально-экономическая история России. – М.: Наука, 1987.
    11. 11.Дьяков В.А. Освободительное движение в России 1825-1861 гг. – М.: Наука, 1988.
    12. 12.Егоров Б.В. Петрашевцы. – М.: Мысль, 1988.
    13. 13.Емец В.А. Очерки внешней политики России. 1914 - 1917. - М., 1977.
    14. 14.Жилин П.А. Отечественная война 1812 года. – М.: Наука, 1988.
    15. 15.Жухрай В. Тайны царской охранки: авантюристы и провокаторы.- М., 1991
    16. 16.Зырянов П.Н. Столыпин без легенд. - М., 1991.
    17. 17.Иванов А.Е. Студенчество России конца ХІХ- нач. ХХ в. – М., 1999.
    18. 18.Игнатьев А.В. Внешняя политика России в 1905 - 1909 гг. - М., 1986.
      1. 19.Ильин В., Панарин А.С. Реформы и контрреформы в России. – М.: Изд-во МГУ, 1996.
      2. 20.Иоффе Г.З. Революция и судьба Романовых. - М., 1992.
      3. 21.История внешней политики России первой половины XIX в. – М., 1999.
      4. 22.История внешней политики России. ІІ пол. ХІХ в. – М., 1997.
      5. 23.История внешней политики России. Кон. ХІХ – нач. ХХ в. – М., 1999.
        1. 24.История масонства. – М., 2001.
        2. 25.История первой мировой войны: 1914-1918. - Т. 1. - М., 1975.
        3. 26.История русско-японской войны 1904-1905 гг. - М., 1977.
        4. 27.Итенберг Б.С. Российская интеллигенция и Запад. Век ХІХ. – М., 1999.
          1. 28.Казьмирчук Г., Латиш Ю. Українське декабристознавство. – Київ – Черкаси, 2002.
          2. 29.Карпачев М.Д. Истоки российской революции: легенды и реальность - М., 1991.
          3. 30.Корелин А.П. Дворянство в пореформенной России: 1861-1904. - М., 1979.
          4. 31.Левандовский А.А. Время Грановского. – М., 1990.
          5. 32.Леонов М. Партия социалистов-революционеров в 1905-1907 гг.– М.,1997.
          6. 33.Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива. - М., 1991.
          7. 34.Мироненко С.В. Самодержавие и реформы:политическая борьба в России в начале XIX в.– М,1989.
          8. 35.Миронов Б.Н. Русский город в 1740-1860 гг.: демографическое, социальное и экономическое развитие. – Л., 1990.
          9. 36.Морозов К. Партия социалистов-революционеров в 1907-1914 г.– М.,1998.
          10. 37.Народнические кружки и ”хождение в народ” в 70-х годах Х1Х в. - М., 1985.
          11. 38.Нечкина М.В. Декабристы. – М.: Наука, 1982.
          12. 39.Нечкина М.В. День 14 декабря 1825 года. – М.: Наука, 1985.
          13. 40.Обнинский В.П. Последний самодержец. Очерк жизни и царствования императора России Николая II. - М., 1992; 2011.
          14. 41.Ольденбург С.С. Царствование императора Николая II. - М., 1998; 2012.
            1. 42.Пирумова Н.А. Александр Герцен. – М.: Мысль, 1989.
            2. 43.Плимак Е.Г. Драма российских реформ и революций (сравнительно-политический анализ). – М., 2000.
            3. 44.Пресняков А.Е. Российские самодержцы. - М., 1990.
            4. 45.Проблемы социально-экономической истории России. – СПб, 1991.
            5. 46.Пыпин А.Н. Общественное движение в России при Александре I. – СПб., 1871.
            6. 47.Радциг Е.С. Николай II в воспоминания приближенных // Новая и новейшая история. – 1999. - № 2.
            7. 48.Российская дипломатия в портретах. - М., 1992.
            8. 49.Российские реформаторы 19-нач. 20 в. – М., 1995.
            9. 50.Российские реформаторы XIX – начала XX в. – М.: Наука, 1995.
            10. 51.Российские самодержцы. 1801-1917. - М., 2006.
            11. 52.Рудницкая Е.Л. П.Ткачев: русский бланкизм//История СССР, 1991.- №3.
            12. 53.Русский либерализм: исторические судьбы и перспективы. – М., 1999.
            13. 54.Русско-турецкая война 1877-1878 гг. - М., 1977.
              1. 55.Рызванов Р.З. Дело имама Шамиля. – Махачкала, 1992.
              2. 56.Соловьев Ю.Б. Самодержавие и дворянское общество в 1907-1914 гг. - М.,1990.
              3. 57.Соловьева А.И. Промышленная революция в России в XIX в. – М.: Наука, 1990.
              4. 58.Спирин Л.М. Россия. 1917 г. Из истории борьбы политических партий.- М.,1987.
              5. 59.Такман Б. Первый блицкриг. Август 1914 г. – М., 1999.
              6. 60.Тарле Е.В. Крымская война. – В 2-х тт. – М. – Л., 1950.
              7. 61.Тарновский К.Н. Социально-экономическая история России: начало ХХ века. - М., 1990.
              8. 62.Тютюкин С.В. Плеханов Г.В.: Судьба русского марксиста. – М., 1997.
              9. 63.Тютюкин С.В., Шелохаев В.В. Марксисты и русская революция. – М., 1996.
              10. 64.Уткин А.И. Россия и Запад: история цивилизаций. – М., 2000.
              11. 65.Федоров В.А. Декабристы и их время. – М.: Изд-во МГУ, 1992.
              12. 66.Хевролина В.М. История внешней политики России второй половины ХIХ в. – М., 2000.
              13. 67.Хереш Элизабет. Николай II. – М., 1998.
              14. 68.Цимбаев Н.И. Славянофильство. – М.: Наука, 1986.
              15. 69.Черкасов П.П. История внешней политики России. Вторая половина ХIХ в. - М., 1997.
              16. 70.Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50-х до начала 80-х гг. Х1Х в. - Л., 1978.
              17. 71.Шанин Т. Революция как момент истины. Россия в 1905-1907 гг.; 1917-1922 гг. Пер. с англ. – М., 1997.
                1. 72.Шацилло К.Ф. От Портсмутского мира к Первой мировой войне. Генералы и политика.- М., 2000.
                2. 73.Шацилло К.Ф. Первая революция в России 1905-1907. - М., 1985.
                3. 74.Эйдельман Н.Я. “Революция сверху” в России. – М.: Книга, 1989.
                4. 75.Янов А.Л. Россия против России. Очерки истории русского национализма 1825-1921 гг. – М., 1999.

Електронні інформаційні ресурси

 

1.      Исторические источники в Интернете // www.hist.msu.ru/ER/sources.htm

    1. 100 главных документов российской истории на одном сайте https://newtonew.com/web/100-glavnyh-dokumentov-rossijskoj-istorii-na-odnom-sajte
    2. hrono.ru › ИСТОРИЧЕСКИЕ ИСТОЧНИКИ
    3. http://elbooka.com/raznaja-literatura/kniga-uchebnik/14454-g-matveev-istoriya-yuzhnyh-i-zapadnyh-slavyan-tom-1-2-srednie-veka-i-novoe-vremya-noveyshee-vremya.html  
    1. 5.http://norse.ulver.com/articles/jackson/islsagi/index.html
    2. 6.http://ulfdalir.ru/literature/3051
    1. http://www.inslav.ru/index.php
    2. http://www.iskunstvo.info/history/fourth.htm
    3. http://www.iskunstvo.info/history/third.htm
    4. https://www.livelib.ru/.../708773-drevnejshie-istochniki-po-istorii-vostochnoj-evropy
    5. Электронная библиотека исторического факультета МГУ им. М.В.Ломоносова // www.hist.msu.ru/ER/Etext/